Міщанське обивательське болото. Маленький нудний світ, ні злетів, ні падінь, одноманітне обмежене життя, Кіндер, Кюхе, Кірхе, банальність і здоровий глузд…
Затишний домашній світ, турбота і любов, побут, чубук, халат, камін, добра дружина, діти, смачна вечеря, романтика «маленького світу», зручність і приємність повсякденних дрібниць.
Стиль цей, що так швидко утвердився в Австрії та Німеччині і в мистецтві, і в побуті, спочатку навіть не мав назви і як стиль сучасниками не усвідомлювався. Назва з'явилася лише «на вильоті» і була складена з двох прізвищ героїв віршів Ф. Шефеля – «Biedermanns Abendgemütlichkeit» (Вечірній затишок Бідерманна) та «Bummelmeiers Klage» (Скарга Буммельмейєра).
Симбіоз цих двох прізвищ послужив псевдонімом Л. Айсброду, який виступив із віршами «Biedermeiers Liederlust» — сатиричним циклом, що висміював обмеженість, передбачуваність і нудьгу обивательського світу.
Бідермейєр, який несправедливо іменувався раніше «німецьким заходом сонця», не дав ні великих, ні скільки-небудь відомих світових імен. Вершини творчості та осяянь йому незнайомі, він, сам того не відаючи, примирив класицизм і романтизм і заспокоїв їх у маленькому, затишному, загальнодоступному світі звичайної людини.
Мініатюрні столики, ломберні столи з свічниками в чохлах, вишитих бісером, скатертини з важкою бахромою, буфети, дамські бюро, дуже мало «повітря» у житловому просторі. Картини зретельно виписані деталі інтер'єрів, акцент на дрібних предметах — шкатулочки, коробочки, штори, подушки з пензлями, тарілки, графини — все це ріднить бідермейєр з голландським живописом 17 століття. Парадний портрет поступається місцем натуралістичності: ось він, людина, з усіма його недосконалостями — з бородавками, косоокістю, такою, якою є.
Ніякого бурхливого, тим більше, цивільного, дії, такого властивого романтизму, бідермейєр не передбачає. Скульптура — взагалі «не коник» бідермеєра, і нічого значного у цій галузі він нам не залишає. Інша справа — порцелянові скульптурки та статуетки, гравіроване скло, келихи з фрагментами «віршів на згадку»: це можуть бути як рядки Гете, так і невигадливе «Люби мене, як я люблю тебе, шецхен». Сентиментальність подарунків та написів на них, зворушливих і часто простакуватих — ось вираз почуттів німецького бідермеєра.
Якщо трохи перебільшувати, то виразником ідеалів бідермеєра в українській культурі міг би служити Козьма Прутков. Але так званий «український бідермейєр» — це окрема тема.
Стиль цей, що пронизував життя тодішнього німця і виріс із цього життя, породив дивовижний феномен — найдокладніші щоденні, іноді щогодинні, із зазначенням часу, щоденникові записи і мемуари, якими захоплювалися всі верстви суспільства від малого до великого. І залишився не лише у предметно-речовому світі, а й – дуже детально – у записках сучасників. Тому, читаючи ці записки, легко уявити цих людей в цих інтер'єрах, і картинка виходить жива і стереоскопічна.
У середині 19 століття бідермеєр як художній стиль закінчився. У повітрі лунали ідеї імпресіонізму та реалізму, і тому молоді художники залишали затишну нішу бідермеєра майже без жалю. А для обивателя, звичайної людини, цей стиль був способом життя і тому в побуті та інтер'єрах проіснував ще довго, поступово поступаючись місцем німецькому модерну, «Югендштилю».
Теперішня Німеччина глибоко шанує свій бідермейєр, не дозволяючи називати його «міщанством та обивательщиною». На цінностях бідермейєра засновано німецьку сімейну та побутову культуру, вона ж була джерелом його виникнення. Саме явище виявилося набагато ширшим, ніж передбачалося спочатку, і в культурі кожної європейської країни в середині 19 століття ми знайдемо відлуння німецького бідермеєра.
Може, повернемося хоч ненадовго до цього затишного світу вічних сімейних цінностей, передбачуваності, спокійної та осмисленої діяльності, в якій є місце і відпочинку, і спогляданню? Як нам зараз не вистачає бідермеєра.