| Завантажити характеристику |
Судові посади в Україні були виборними: дворяни обирали повітових суддів, а також засідателів на три роки. Зазвичай повітовий суд складався із судді та двох засідателів, які мали право займатися рішенням порівняно дрібних кримінальних та цивільних справ, але тут була повна плутанина у справах. Невипадково у прислів'ях і приказках народ відобразив це становище. Згадаймо: "Де суд, там і неправда"; «До суду підеш — правди не знайдеш»; «Не бійся суду — бійся судді» тощо. Що ж можна сказати про суддю Ляпкіна-Тяпкіна? Тяпкін-Тяпкін — «людина, яка прочитала п'ять чи шість книг, і тому кілька вільнодуменів. Мисливець великий на припущення і тому кожному слову своєму дає вагу». Дізнавшись про те, що має приїхати ревізор, причину його появи у повітовому місті він пояснює тим, що «Україно. так. хоче вести війну, і міністерія, ось бачите, і підіслала чиновника, щоб дізнатися, чи немає де зради». Подібний здогад далекий від істини, від тих справ, якими зайняті чиновники, але суддя намагається показати, що не відчуває за собою провини. Це з характерних прийомів комічного — алогізм. Ляпкін-Тяпкін більше зайнятий полюванням, ніж судочинством, тому й хабар бере борзими цуценятами. В особистих цілях він використовує і сварки сусідів-поміщиків. «Адже ви чули, що Чептович з Варховинським затіяли позов,—каже він городничому,— і тепер мені розкіш: граю зайців на землях і в того і в іншого». А цькування зайців, як відомо, завдавало великих збитків, тому що винищувалися посіви. У суді помітний безлад. Сторожа завели у присутніх місцях домашніх гусей (але це й натяк городничого: хабарі!), у присутності, тобто там, де відбувається прийом відвідувачів, висить арапник — довгий батіг,прикріплений до короткої палиці. Він є приналежністю мисливця, а й тут натяк те що, що у суді вдавалися до тілесним покарань. Засідатель був п'яним. Справи велися якось, тяп-ляп (на це натякає і прізвище судді). Незважаючи на це, Ляпкін-Тяпкін не боїться ревізора. «Справді,— зізнається він,— хто зайде до повітового суду? А якщо й загляне в якийсь папір, то він життю не буде радий. Я ось уже п'ятнадцять років сиджу на суддівському стільці, а як загляну до доповідної записки — га! тільки рукою махну. Сам Соломон не дозволить, що в ній правда, а що неправда». Таким чином, перед нами постає тип царського чиновника, який найменше думав про захист законності. Найбільше для нього була своя власна персона, хоча він і має славу як «вільнодумець». Насправді це практична людина, яка хоче прожити своє життя і легко і зручно.
/ Показники героїв / Гоголь Н.В. / Ревізор / Ляпкін-Тяпкін
Дивіться також за твором "Ревізор":
Ми напишемо чудовий твір на Ваше замовлення всього за 24 години. Унікальний твір у єдиному екземплярі.