Механічний Шахіст, який частіше вигравав, ніж програвав, швидко став вельми відомою персоною, та й до того ж прославив і так обласканого славою винахідника. Вольфганг фон Кемпелен буквально купався у променях слави. Але чи були люди, яких у цій справі слава оминула? Були! Але про це ми дізнаємося трохи згодом.

Перший вихід у світ Механічного Шахматиста

Щойно Кемпелен вивів у світ свого Турка і тільки-но той поставив перший мат, люди заремствували. Вони вважали, що у столі сидить людина і керує лялькою. Кемпелен був готовий до подібних нападків і відразу ж запропонував відчинити дверцята столу і зазирнути всередину. І що ж побачили цікаві? А нічого вони не побачили, окрім шестерень, різних передач та тяг. Тобто виходило, що всередині нікого не було і Турок справді грає у шахи самостійно. Занадто добре грає для ляльки!

Згодом люди почали говорити, що це сам Кемпелен керує Турком за допомогою магнетизму і навіть запропонували поставити між ними потужний магніт. На загальний подив винахідник погодився на проведення експерименту, і навіть у цьому випадку Турок провів блискучу партію. Декілька подібних дослідів ні до чого не привели — магнетичного зв'язку між Кемпеленом і Турком не було.

Не одну людину обіграв Турок, не одному бюргеру поставив він мат, не одного сановника загнав у куток на шахівниці. Бувало, звичайно, що він і програвав, але навіть програвав Турок красиво, як і личить добре вихованій ляльці.

Відень гудів. З різних кінців Австрії до столиці приїжджали люди, щоб подивитись на небачене диво – ляльку, яка вміє грати у шахи. І не просто грати, а грати красиво і так само гарно вигравати. Люди з'їжджалисянайрізноманітніші, переважно це були багаті бюргери, зрозуміло, в імператорський палац аби кого не пускають. І один із цих людей написав книгу про Кемпелена та його дітище.

Але на Кемпелена чекали справи, все-таки він перебував на імператорській службі, а вона забирала більшу частину його часу. Через рік Турок був забутий, запакований у ящик і відправлений на спокій.

Після того, як Механічний Турок прогримів на всю Австрію, про нього забули цілих десять років. Здавалося б, це великий термін — у наш час варто якійсь естрадній зірці замовкнути хоча б на півроку й усе — її немов і не було, про неї вже ніхто не згадає. Але інша річ вісімнадцяте століття. Турка розбудили, здули з нього пилюку, і він знову почав дивувати світ.

Європейське турне Механічного Турка

1781 року український царевич Павло вирішив подивитися Європу. Дуже вже люблять українські дива всякого роду, і всі у світі знають це. Тому, коли він прямував до Відня, австрійський імператор Йосип II, син Марії-Терезії, для якої і був зроблений Механічний Турок, замислився, щоб здивувати Павла. Тут хтось згадав про Турка, і одразу було вирішено викликати Кемпелена з його шахістом.

Коли Павло прибув до Відня, йому показали Механічного Шахматиста, і він був просто захоплений цим автоматом. Турок настільки зацікавив царевича, що Павло запропонував імператору відправити Кемпелена в поїздку Європою, а заразом запропонував і погостювати до України. Навіть якби Кемпелен хотів відмовитися від цієї витівки, то однозначно не зміг би — проти наказу імператора не підеш. До того ж, йому знову стало цікаво спостерігати, що з цього вийде. Та й гроші зайві не завадять, а Кемпелен був дуже практичною людиною.

Щодо Турка, то Кемпелен його вдосконалив, і тепер лялька моглавідповідати на запитання, показуючи на літери, написані на дошці. Це було чимось схоже на столовіріння, за якого певним чином людям передбачали долю.

У 1783 році Вольфганг фон Кемпелен таки вирушив у турне Європою. Спочатку був Париж. Там Турок боровся зі змінним успіхом — когось він обігравав, а комусь програвав. Так, він програв партію відомому на той час шахісту Андре Данікан-Філідору. Треба сказати, що Філідор був одним із найкращих гравців світу. Загалом, зауважимо, що Париж тих років був не лише столицею Франції, а й головним шаховим містом світу. Ще французький філософ Дені Дідро писав про Париж, що тут краще, ніж будь-де, грають у шахи. Тут жило багато добрих гравців, тому Турок і програвав у Парижі частіше, ніж в інших містах.

Там же, в Парижі, Кемпелен зустрівся з Бенджаміном Франкліном, вченим, політиком і філософом, який тоді був дипломатом, який представляв північноамериканські штати, що повстали проти Англії. Франкліна зацікавив шаховий автомат, і кілька разів бував на шахових партіях. Збереглися записи його онука, у яких говориться, що Франкліну дуже сподобалося те, що побачив і почув. Кемпелен деякий час спілкувався з Франкліном, показував йому нові винаходи. У результаті цього знайомства Кемпелен обзавівся рекомендаційним листом до графа фон Брюля, який був шаховим компаньйоном Філідора і взагалі дбав про шахи і всіляко намагався просувати все, що до них відносилося. Лист цей став у нагоді Кемпелену в Лондоні, де він побував через деякий час.

Вольфганг фон Кемпелен знівечивши Францію, Англію та Німеччину, повернувся додому і знову законсервував свого шахіста. На цей раз надовго. У 1804 Кемпелен помер.

А що жМеханічний Турок? Його пригоди на цьому скінчилися? Зовсім ні. Можна сказати, що все лише починається.