Поряд з німецьким сховищем радіоактивних відходів Ассе-2, розташованого в Нижній Саксонії, захворюваність на рак більш ніж у 2 рази вища, ніж середні показники по країні. Небезпека німецького сховища, розташованого у колишній соляній шахті, підтверджує відсутність прийнятної технології довготривалого зберігання або захоронення ядерних та радіоактивних відходів.
Дані зростання кількості захворювань незаперечні, вони містяться в Реєстрі ракових захворювань Нижньої Саксонії. Поховання радіоактивних відходів у соляній шахті Ассе-2 (Asse-2) відбувалися як експеримент у 1960-1970-х роках. Загалом у шахті знаходиться 126 тисяч бочок та контейнерів з відходами. Можливо, хворі були співробітниками, які стосуються операцій з ядерними відходами, або членами їхніх сімей. З 1988 року до сховища, яке має бути сухим, надходять ґрунтові води, що призвело до корозії бочок та виходу небезпечних радіонуклідів у навколишнє середовище.
Думка влади та зелених розділилися
Уряд Землі Нижня Саксонія визнала факт зростання захворюваності на рак і лейкемію в районі міста Вольфенбюттель (Wolfenbüttel), поряд з яким знаходиться Ассе-2. Однак влада намагається заперечувати, що зростання кількості захворювань викликане сусідством зі сховищем.
"Зелені" впевнені в тому, що зростання захворюваності пов'язане саме зі сховищем відходів. «При такому високому зростанні захворюваності на рак ми не можемо й надалі продовжувати урядові програми щодо продовження термінів роботи АЕС. Потрібно реагувати на це на всіх рівнях, провести розслідування та хтось має зробити з цього висновки», – цитує Євроньюс слова лідера Партії зелених Німеччини, Клаудії Рот.(Claudia Roth).
"Дослідження триватимуть кілька місяців", - повідомила в інтерв'ю для ndr.de Ельке Брунс-Філіпп (Elke Bruns-Philipps), представник Земельного Департаменту охорони здоров'я. Вона не виключають, що хворі чоловіки могли мати відношення до діяльності на шахті Ассе-2.
На жаль тим, що захворювання, що викликаються радіацією, носять не детерміністський, а стохастичний характер вміло користуються ядерні пропагандисти. Атомники, користуючись тим, що радіація невидима, часто кажуть, що це лише один із факторів, довести причетність якого до конкретного захворювання взагалі неможливо.
Але у випадку з Ассе-2, як і з лейкемією навколо німецьких АЕС, статистичні дані доводять, що саме ядерні об'єкти відповідальні за зростання кількості ракових захворювань.
Представники соціал-демократів та лівих Земельного парламенту Нижньої Саксонії вимагали також вивчення статистики та ризиків ракових захворювань навколо інших ядерних об'єктів – сховищ у Морслебені, Горлебені, а також поряд з АЕС. У Німеччині, як і в Україні, на кожній АЕС існує сховище РАВ та ВЯП. Такі сховища теж становлять небезпеку.
Зростання числа захворювань у 2,25 рази – це багато?
Повідомляється, що поряд з Ассе-2 зафіксовано зростання кількості захворювань більш ніж у 2 рази. Хоча абсолютні цифри невеликі, відхилення від середнього значення достовірно встановлено.
Якби захворюваність на рак відповідала середньостатистичним показникам, то на території муніципалітету Ассе очікується один випадок нового захворювання на рак на рік. Тобто за 8 років – з 2002 до 2008 року – близько восьми випадків. Однак за цей час зареєстровано у 2,25 разів більше ракових захворювань, а саме 18, у томучислі 12 випадків раку у чоловіків та 6 випадків раку щитовидної залози у жінок.
Здавалося б, невелика кількість хворих не повинна викликати занепокоєння, але варто взяти до уваги два фактори.
По-перше, бачимо лише вершину айсберга. Якщо захворювання спричинені витоками радіонуклідів, то люди продовжуватимуть отримувати спричинений радіацією рак протягом тривалого часу – сотні, якщо не тисячі років. Тоді і кількість додаткових захворювань становитиме десятки тисяч. Адже у бочках у соляній шахті міститься плутоній, період напіврозпаду якого близько 24 тисяч років.
По-друге, треба зрозуміти етичний бік проблеми. Адже страждання і, можливо, смерть десятків людей спричинена нездатністю ядерної промисловості навіть такої багатої та високотехнологічної країни як Німеччина безпечно зберігати свої ядерні відходи. Уявіть, що роль смертельно хворого дісталася Вашому родичу, сину, матері… Тоді стане ясно, що ядерна індустрія не має права на такі експерименти.
Що таке сховище Ассе-2?
Сховище Ассе-2 правильно називати «дослідницька шахта Ассе-2». Розташована ця шахта в Нижній Саксонії поруч із селом Ремлінген (Remlingen) у муніципальному окрузі Вольфенбюттель (Wolfenbüttel). Захоронювати відходи в колишній соляній шахті запропонував мюнхенський Центр Гельмгольця, він до 2009 року був оператором сховища.
З 1967 по 1978 в шахті на різних рівнях було поховано 124 494 бочки з низькоактивними відходами загальною активністю 2,8 Петабеккерель (2,8*10 15 Бк) на глибині 725 і 750 метрів і 1293 бочки з середньо активними відходами активністю 5*10 15 Бк) на глибині 511 метрів. У відходах міститься понад 100 тонн урану, 87 тонн торію та понад 11 кілограм плутонію. Більшістьбочок скинуті в соляні виробки та засипані шаром солі.
Протікання несуть небезпеку
Ідея поховання радіоактивних відходів у соляних формаціях виникла через припущення, що сіль перешкоджатиме контакту з водою бочок з відходами. У такому разі відходи можуть бути ізольовані від навколишнього середовища на тривалий час. Однак досвід Ассе-2 довів помилковість такого припущення.
Оператор сховища Ассе-2 стверджував, що воно «сухе та безпечне». Але соляні пласти виявилися мало надійними для сховища. У 1988 році на південній стороні шахти виявлено просочування ґрунтових сольових розчинів. Течія виявилася значною, близько 12 000 літрів на день. Течія триває вже понад 20 років. Бочки з відходами через корозію втратили герметичність, вони були розраховані контакту з водою. Під шахтою на глибині 975 метрів утворилося підземне озеро із радіоактивного розсолу.
Можливо, частина розчинів цього радіоактивного резервуару надходить у навколишнє середовище, і саме це викликає зростання ракових захворювань в окрузі.
Що робити з аварійним сховищем?
Протечки давно турбували владу. Оператором було запропоновано концепцію «мокрого закриття», яка передбачає затоплення шахти з відходами розчином хлориду магнію, сподіваючись, що він затвердіє. На думку екологів це призведе до посилення корозії бочок, а в умовах надходження води ззовні і ці дії зовсім не потрібні.
Говорить Манфред Крахт (Manfred Kracht) з організації «ААА»: «Зараз BfS проводить тести щодо можливого вилучення радіоактивних відходів із колишньої соляної шахти. Ми стурбовані нестачею часу для цього. Ми побоюємося, що буде обрано варіант затоплення шахти з усіма відходами, які там зберігаються. Це може статися заполітичним чи фінансовим міркуванням чи через нестабільний стан самої шахти».
Схоже, безпечне вирішення проблеми аварійного сховища, що протікає, знайти буде непросто, і будь-яке з можливих рішень вимагатиме значних фінансових витрат.
У сучасній Німеччині антиядерний рух має серйозну силу, і нездатність атомної промисловості вирішити проблему ядерних відходів надає активістам нових сил.
«На щастя, люди навколо Ассе більше не терплять брехні та порожніх обіцянок. Багато людей бере участь у акціях», – каже Манфред Крахт. Інформацію про стан сховищ радіоактивних відходів можна знайти у буклетах мережі «Ядерна спадщина» (Nuclear Heritage).
Безпечного вирішення проблеми радіоактивних відходів не існує
Людство не навчилося надійно ізолювати від довкілля радіоактивні відходи протягом усього терміну, доки вони залишаються небезпечними. Наївні спроби запобігати відходам у таких геологічних формаціях, як соляні поклади, виявилися невдалими.
Дослідник, експерт із могильників ядерних відходів у Німеччині Фальк Байєр (Fаlk Beyer) заявив в інтерв'ю для Беллони.ру: «З 1960-х років Німеччина намагається знайти вирішення проблеми радіоактивних відходів. Обидва поховання, Ассе-2 у Нижній Саксонії та Морслебен у Саксонії-Анхальт, перебувають зараз у катастрофічному стані. Наукові дослідження показали також, що нові можливі поховання у Горлебені та шахті Конрад за геологічними умовами не підходять для довгострокового безпечного зберігання ядерних та радіоактивних відходів. Імовірно, що безпечного вирішення проблеми радіоактивних відходів не існує зовсім».
На помилках Німеччини варто вчитися іншим ядерним державам, зокрема й Україні. На жаль, обивательськіуявлення про стабільність та надійність таких геологічних структур як соляні поклади чи гранітні скелі вірні лише частково. За час, на який слід видалити з біосфери ядерні відходи, може зруйнуватись і граніт, а соляна шахта може заповнитись водою, як це відбувається з Ассе-2.