МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ РФ
МОСКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КОМЕРЦІЇ
ПІВДЕННО – САХАЛІНСЬКИЙ ІНСТИТУТ (ФІЛІЯ)
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
ПО ДИСЦИПЛІНІ: ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ І ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ.
НА ТЕМУ: ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ
м. Южно – Сахалінськ
1. Антологія світової політичної думки. У 5-ти томах. Т. 1. Зарубіжна політична думка: витоки та еволюція. М., «Думка». 1997.
2. Вольтер. Філософські історії. М., Пб., 1868.
3. Вольтер. Вибрані твори. М., 1947.
4. Загальна історія держави та права. За ред. Черниловського З.М. Вища школа, М., 1983.
5. Бібліотека. Журнал. 1994. № 6. Є. Ніколаєва. «Освітлений розум вимагає». До 300-річчя від дня народження Вольтера.
6. Даниленко В.М. Політичні партії та буржуазні держави. М., Юрид. Література 1984.
7. Історія політичних та правових навчань. Домарксистський період. За ред. Проф. О.Е. Лейста. М., Юрид. Література., 1991.
8. Історія політичних та правових навчань. Підручник За ред. Проф. В.С. Нерсесянца. Інфра. М - Кодекс, М., 1995.
9. Історія політичних вчень. За ред. С.Ф. Кечек'яна. Юр. Література, М., 1960.
10. Історія держави й права розвинених країн. Підручник За ред. Жідкова О.А. та Крашеніннікова Н.А. Норма - Інфра, М., 1999.
11. Ленін В.І. Повне зібрання творів.
12. Світова енциклопедія біографій. У 12 томах. Т. 2., Світ книги, М., 2002.
13. Маркс К., Енгельс Ф. Зібрання творів.
14. Хрестоматія з загальної історії держави та права. М., 1973.
П Л А Н Р Е Ф Е Р А Т А:
2. Ідейна боротьба уФранції XVIII ст.
3. Біографія Вольтера – Франсуа – Марі.
4. Політична програма Вольтера.
5. «Про феномени природи». Уривок із «Філософських творів» Вольтера.
Список використаної літератури.
Політична ідеологія буржуазії, спрямовану проти феодально–абсолютистських порядків, складалася за кілька десятиліть до французької революції XVIII століття. Програмні вимоги буржуазії та багато гасел революції були сформульовані задовго до подій 1789 – 1794 рр. До того ж, ідеологи французької буржуазії мали перед собою англійські теорії, англійські та американські конституційні акти, які вони використовували при розробці своїх політичних навчань.
Політична думка ідеологів французької буржуазії XVIII ст., виступаючи під прапором Просвітництва, яке несе загибель середньовічного забобону, мракобісся і привілеям феодальних гнобителів, починає з гострої, нещадної критики феодальної церкви, феодальної монархії та всіх феодальних монархій.
Ось чому щодо історії політико-юридичної думки так необхідно, на мою думку, добре уявляти собі сутність і образ Просвітництва.
Честь одного з головних натхненників та визнаних лідерів європейського Просвітництва справедливості належить Вольтеру – великому французькому мислителю та літератору.
Саме тому тема «Політико-правові погляди Вольтера» здається мені актуальною і тому обрана мною.
У своїй роботі я звернуся до початку розвитку політичної думки епохи Просвітництва, коротко розгляну біографію Вольтера, його вплив на розвиток суспільно-політичної думки, а також наведу деякі уривки з його твору «Філософські твори».
На жаль Вольтер не залишив жодних творів щодополітико - юридичної думки і тому я звернуся до різних підручників з історії політичних та правових навчань, а також до його твору "Філософські історії".
2. Ідейна боротьба у ФранціїXVIIIстоліття.
Ідейна боротьба у Франції XVIII ст. служить класичним прикладом того, як у протиборстві з феодальним світоглядом формувалося політичне створення буржуазії та пролетаріату, що народжується. У ході цієї боротьби найбільш виразно проявилися загальні закономірності та тенденції, що визначали розвиток політичної думки в епоху ранніх буржуазних революцій.
Причин було кілька.
Економічні чинники, що зумовили гостроту ідейної боротьби під час підготовки та проведення Великої французької революції 1789 – 1794 рр., коренилися у особливостях капіталістичного розвитку. На відміну від Голландії та Англії, де перемогли перші буржуазні революції, розкладання феодального ладу мови у Франції відбувалося під впливом процесів, що з утворенням світової системи капіталізму. На початку XVIII ст. Франція стає одним із найбільших центрів європейської торгівлі. Її промисловість завдяки жвавим зв'язкам прискореними темпами. У той же час у Франції зберігалися численні пережитки кріпосницьких відносин, які перешкоджали розширенню капіталістичного ринку. У середині XVIII ст. Франція виявилася ніби між віджив феодальним ладом і капіталізмом, що набирав силу.
Основною політичною причиною загострення ідейної боротьби напередодні революції стала розстановка класових сил, що склалася у французькому суспільстві. Висхідної буржуазії протистояла абсолютна монархія, яка досягла зеніту своєї могутності. Для завоювання політичної влади буржуазія була змушена поєднуватися знародними масами. У Франції, писав К. Маркс, аналізуючи підсумки повстання 1789 р., «буржуазія у союзі з народом боролася проти монархії, дворянства та панівної церкви».
Просвітництво як ідейний рух є закономірним щаблем у розвитку буржуазної ідеології. Виникнення просвітницьких концепцій свідчить у тому, що буржуазію, що зміцніла, вже не можуть задовольнити релігійні гасла, що вона сповнена рішучості викорінити залишки теологічного світогляду. Рух просвітителів виникає ранніх етапах ідеологічної підготовки початку буржуазного ладу, як у країні ще склалася революційна ситуація. Просвітницькі вчення виражалися інтереси тих верств буржуазії, які сподівалися здійснити назрілі перетворення з допомогою поширення знань та поступових реформ. Принаймні наростання кризи феодального ладу просвітництві дедалі більше позначалося революційно – демократичне напрям. Загальна характеристика буржуазних просвітителів XVIII ст. дана В.І. Леніним якої говориться, що всім просвітителів характерні гаряча ворожнеча до кріпосного права, ідеали свободи і самоврядування, захист інтересів народних мас, і навіть щира віра у те, що ліквідація феодалізму принесе із собою загальне благоденство.
Інтереси пролетаріату, що народжується, висловлював утопічний соціалізм, представники якого продовжували розробку проблем держави і права, заснованого на громадській власності.
Загальновизнаним лідером французького Просвітництва був видатний письменник та філософ Вольтер (псевдонім, справжнє ім'я – Франсуа – Марі Аруе, 1694 – 1778 рр.). В історію суспільної думки він увійшов як пристрасний викривач католицької церкви, релігійного фанатизму та мракобісся.
3.Біографія Вольтера Франсуа - Марі.
Народився Парижі в сім'ї нотаріуса. Його батько наполягав на тому, щоб він вивчав закони в Гаазі, проте Вольтер чинив опір цьому, маючи намір присвятити себе літературній діяльності. Його полемічна натура не могла залишатися непоміченою і хоча сприяла його входженню до вищих верств суспільства як придворного літератора, але не допомогла Вольтеру уникнути проблем зіткнення із законом. У 1717 р. за вільнодумні вірші був у Бастилію. Після вторинного ув'язнення був висланий із Франції.
У 1750 - 1753 рр.. Вольтер на запрошення пукраїнського «освіченого» монарха ФрідріхаIIжив у Пукраїнсії. Залишивши її, оселився у Швейцарії і зайнявся літературно – політичною діяльністю, став активно співпрацювати з енциклопедистами, виступати проти українців та атеїстів і перетворив свій замок Ферне на притулок для передової інтелігенції, не припиняючи при цьому літературної діяльності.
У своїх публікаціях він різко виступав проти клерикалізму та феодальних порядків. У католицькій Церкві бачив опору феодального деспотизму, називав її «гідрою фанатизму», викривав пороки католицького духовенства, мужньо захищав жертви церковної реакції.