Склера – один із великих структурних елементів очного яблука. У нормі склеру практично білого кольору, непрозора, щільна, механічно пружна; разом ці властивості дозволяють їй виконувати функції сферичного захисту і опорного каркаса очного яблука в цілому. Основу склери становить сполучна тканина, у передньому відділі ока вона дифузно переходить у прозору тканину рогівкової оболонки. Коли в просторіччі говориться «почервоніли білки очей», насправді спостерігається крововилив у склеру, передню камеру ока, рогівку, або ж стає помітною набрякла внаслідок запалення мікросудинна сітка кон'юнктиви.
Основні симптоми захворювань
Симптоматика може певною мірою варіювати, оскільки залежить від причин і переважної локалізації запалення. Як правило, спостерігається червона судинна ін'єкція склери, пацієнти скаржаться на біль у ураженому оці (від терпимої до вельми різкої, що «простирує»), на відчуття тяжкості та загального подразнення очного яблука; іноді відзначається рясна сльозотеча, хвороблива реакція на яскраве світло.
Розрізняють декілька клінічних варіантів хвороб.
Епісклерит - це запалення зовнішньої частини фіброзної оболонки очного яблука (епісклери), без торкання глибоких шарів. При прогресуванні захворювання говорять просклерит.
Передній склерит може розвиватися як гостро, і поступово. Характеризується інтенсивним болем при дотику до очного яблука, явищами загальної ірритації (роздратування). Запальний процес може охоплювати радіально перикорнеальну область. Найчастіше залучаються райдужна та рогівкова оболонки, може розвинутися вторинна глаукома,помутніння склоподібного тіла, чорні ділянки атрофії, зарощення зіниці та інші тяжкі ускладнення. У деяких випадках спостерігається т.зв. драглистий (м'ясистий) склерокератит, для якого характерні утворення інфільтратів та неоваскуляризація (поява нових судинних сіток) у рогівці.
Передні склерити зазвичай протікають тривало; інфільтрати іноді розсмоктуються роками.
Абсцес склери, або гнійний склерит, полягає в появі хворобливої припухлості з подальшим розвитком кістістої бульбашки, яка поступово розм'якшується і врешті-решт спонтанно розкривається. Результатом найважчих випадків гнійного склериту є прорив склери та тотальне запалення ока (панофтальміт).
Задній склерит розвивається, на щастя, рідко, оскільки ця зона недоступна офтальмоскопії, а ранні прояви (наприклад, набряклість повік) не є високо специфічними. Запущений, що тривало протікає заднезапальний процес, однак, може результувати набряком і відшаруванням сітківки, гнійним розплавленням склери та іншими важкими наслідками.
Патогенні та провокуючі фактори (причини)
Усі запальні процеси ока - і склерит зокрема, є поліетиологічними захворюваннями, тобто. можуть викликатися безліччю різних причин чи їх поєднань. Особливість склеритів, однак, полягає в тому, що інфекції не відіграють такої ключової статистичної ролі в їхньому розвитку, як у патогенезі, скажімо, кон'юнктивітів чи блефаритів.
До половини всіх випадків склериту розвивається на ґрунті важкої системної патології – гранулематозу, ревматоїдного артриту, поліартриту, колагенозу – а також, з неясних поки що причин, внаслідок хірургічних операцій, механічних, хімічних чи променевих травм,алергічних реакцій, аутоімунних розладів. Інфекційний фактор, втім, також широко представлений серед можливих причин склериту: це туберкульоз, бруцельоз, сифіліс та інші бактеріальні інфекції – в основному, кокові, але іноді важковиліковні та прогностично несприятливі псевдомонадні (синьогнійна паличка); всілякі патогенні віруси, вкл. вірус герпесу, в окремих випадках - грибкові культури.
Лікування склериту
Етіологією (причинами), локалізацією, вираженістю, особливостями перебігу захворювань визначається терапевтична стратегія. Так, вірусна інфекція усувається за допомогою імуностимуляції та імуномодуляції, бактеріальна – антибіотичними засобами, алергічне запалення – антигістамінними.
Широко застосовують глюкокортикоїдні препарати, кортикостероїдні краплі та мазі місцево, іноді внутрішньо нестероїдні протизапальні препарати. На етапі одужання практично завжди призначаються фізіотерапевтичні процедури.
У найбільш серйозних випадках, наприклад, при абсцесах та/або ризику прориву склери, показано офтальмохірургічне втручання, в т.ч. з пересадки склеральної тканини.