Дипломна робота - Медицина, фізкультура, охорона здоров'я

Інші дипломи на тему Медицина, фізкультура, охорона здоров'я

Сколіоз - не просто викривлення хребта вбік, це серйозне захворювання опорно-рухового апарату, здатне призвести до порушення роботи внутрішніх органів, сколіоз у тій чи іншій мірі є у більшості людей.

Як правило, виникнення сколіозу спостерігається під час періоду посиленого, стрибкоподібного зростання дитини, тобто в початковій школі та у підлітковий період, коли йде швидкий розвиток скелета. У дівчат це захворювання зустрічається в 5 разів частіше, ніж у хлопчиків, що пояснюється їх менш досконалим фізичним розвитком і слабкістю мускулатури (у зв'язку з меншою руховою активністю).

Актуальність роботи полягає в тому, що сьогодні сколіоз - це одна з деформацій опорно-рухового апарату, що найчастіше зустрічаються. Лікування сколіозу має багатовікову історію та залишається актуальною проблемою ортопедії дотепер. Я проведу експеримент, який показує ефективність застосування комплексного лікування сколіозу першого ступеня.

Об'єктом дослідження даної є застосування засобів фізіотерапії для лікування патології опорно-рухового апарату.

Предметом дослідження є дія рефлекторно-сегментарного масажу в комплексі із традиційними методами лікування сколіозу першого ступеня.

1. Теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел, що відображають стан проблеми відновлення пацієнтів при сколіозі

1.1 Функціональна анатомія та фізіологія хребетного стовпа

Хребет (від лат. сolumna vertebralis, синонім – хребетний стовп) – це несучий елементскелета у хребетних тварин. Хребет - осьовий орган, що виконує функцію забезпечення вертикальної пози при статичних і динамічних навантаженнях в широкому діапазоні, він складається з 32 - 33 хребців (7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, з'єднаних в криж, і 3 - 4 куприкових), між якими розташовані 23 міжхребцеві диски.

Основне поняття у функціональній анатомії хребта – хребетно-руховий сегмент (ПДС). Таким чином позначається з'єднання двох суміжних хребців, що передбачає взаємодію з використанням диска, міжхребцевих суглобів, зв'язкового апарату та м'язів. ПДС є функціональною та структурною одиницею хребта. Кількість ПДС відповідає загальної кількості хребців, їх кількість може змінюватися.

Нижче наводиться опис окремих анатомічних утворень, що формують хребетний стовп.

Хребці – це кістки, які формують хребетний стовп. Хребець складається з тіла і дужки, має суглобові, поперечні та остистий відростки. Тіло хребця складається з губчастої речовини. Тіла хребців та їх відростки з'єднані між собою волокнисто-хрящовими пластинками та потужним зв'язковим апаратом.

Ззаду від тіла хребця як півкільця розташовується дужка хребця з кількома відростками. Тіло та дужка хребця формують хребцевий отвір. У хребетному стовпі відповідно хребцеві отвори розташовані один з одного, формуючи хребетний канал. У хребетному каналі розташований спинний мозок, кровоносні судини, нервові коріння, жирова клітковина.

Спинний мозок є відділом центральної нервової системи і є тяж, що складається з мільйонів нервових волокон і нервових клітин. Спинний мозок оточений трьома оболонками (м'якою, павутинною та твердою). Твердамозкова оболонка формує герметичний сполучнотканинний мішок (дуральний мішок), в якому розташовані спинний мозок і кілька сантиметрів нервових корінців. Спинний мозок у дуральному мішку омиває спинномозкова рідина (ліквор).

Спинний мозок починається від головного мозку і закінчується на рівні проміжку між першим та другим поперековими хребцями. Від спинного мозку відходять нервові коріння, які нижче за рівень його закінчення формують так званий кінський хвіст. Корінці кінського хвоста беруть участь у іннервації нижньої половини тіла, зокрема тазових органів. Нервові коріння на невеликій відстані проходять у хребетному каналі, а потім виходять із хребетного каналу через форамінарні отвори.

У людини, як і в інших хребетних, зберігається сегментарна іннервація тіла. Це означає, кожен сегмент спинного мозку іннервує певну область організму. Наприклад, сегменти шийного відділу спинного мозку іннервують шию та руки, грудного відділу – груди та живіт, поперекового та крижового – ноги, промежину та органи малого тазу.

Хребетний канал утворений як тілами і дужками хребців, а й зв'язками. Найбільш важливими зв'язками є задня поздовжня та жовта зв'язки. Задня поздовжня зв'язка як тяжа з'єднує всі тіла хребців ззаду, а жовта зв'язка з'єднує сусідні дуги хребців. Вона має жовтий пігмент, від чого й дістала свою назву.

Від хребетної пластинки відходять дуговідросткові, суглобові відростки (фасетки), які беруть участь у формуванні фасеткових суглобів. Два сусідні хребці з'єднані двома фасетковими суглобами, розташованими з двох сторін дужки симетрично щодо середньої лінії тіла. Суглобові відростки сусідніх хребців спрямовані один до одного, а закінченняїх вкриті суглобовим хрящем. Суглобовий хрящ має дуже гладень