Сладков Н.І. — Ввічлива галка
Микола СладковВвічлива галка
Багато маю серед диких птахів знайомих. Горобця одного знаю. Він весь білий – альбінос. Його одразу відрізниш у горобячій зграйці: всі сірі, а він білий.
Сороку знаю. Цю я за нахабством відрізняю. Взимку, бувало, люди за вікно продукти вивішують, то вона зараз же прилетить і все розтріпне.
А ось галку одну я помітив за її ввічливість.
Провесною бувають особливі хуртовини - сонячні. Снігові вихори завиваються в повітрі, все виблискує і мчить! Кам'яні будинки схожі на скелі. Нагорі буран, з дахів, як з гір, течуть снігові водоспади. Бурульки від вітру ростуть у різні боки, як кудлата борода Діда Мороза.
А над карнизом під дахом є затишне містечко. Там дві цеглини зі стіни випали. У цьому заглибленні й улаштувалася моя галка. Чорна вся, тільки на шиї сірий комірець. Галка грілася на сонці та ще й розкльовувала якийсь ласий шматок. Затишне містечко!
Якби цією галкою був я, я б нікому таке містечко не поступився!
І раптом бачу: підлітає до моєї великої галки інша, менша і кольором тьмяніша. Стрибок по карнизу. Крути-крути хвостом! Села навпроти моєї галки і дивиться. Вітер її тремтить — так пір'я і заламує, так білою крупою і січе!
Моя галка шматок свій схопила в дзьоб — і шість із заглиблення на карниз! Тепленьке містечко чужий поступилася!
А чужа галка хвать у моєї шматок із дзьоба — і на її тепленьке містечко. Лапкою чужий шматок притиснула — клює. Ось безсовісна!
Моя галка на карнизі - під снігом, на вітрі, без їжі. Сніг її січе, вітер пір'я заламує. А вона, дурепа, терпить! Чи не виганяє маленьку.
«Напевно, — гадаю, — чужагалка дуже стара, ось їй місце і поступаються. А може, це всім відома та всіма шанована галка? Або, може, вона маленька, та далека — забіяка». Нічого я тоді не зрозумів.
А нещодавно бачу: обидві галки — моя й чужа — сидять собі поряд на старій трубі й у обох у дзьобах прутики.
Еге, гніздо разом будують! Тут кожен зрозуміє.
І маленька галка зовсім не стара і не забіяка. Та й не чужа вона тепер.
А моя знайома велика галка зовсім не галка, а гал!
Але все одно мій знайомий гал дуже ввічливий. Я такого вперше бачу.