Зміст
1. Поняття фондового ринку
o - Структура фондового ринку та види цінних паперів
o - Фондові індекси
2. Інфраструктура фондового ринку
o - Брокерська діяльність
o - Дилерська діяльність
o - Діяльність з управління цінними паперами
o - Реєстраторська та депозитарна діяльність
o - Клірингова діяльність
o - Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку
o - Фонди колективного інвестування
o - Пайові інвестиційні фонди
o - Загальні фонди банківського управління
o - Недержавні пенсійні фонди
3. Торгівля на фондовому ринку
o - Накази на купівлю-продаж цінних паперів
o - Цінові обмеження
o - Тимчасові обмеження
o - Кількісні обмеження
4. Порівняльний аналіз інвестиційних інструментів
5. Ризик та прибутковість на фінансовому ринку
o - Вплив тимчасового горизонту на ризик інвестування
6. Інвестиційні стратегії
Поняття фондового ринку
В економіці будь-якої країни можна виділити кілька видів ринків: ринок споживчих товарів, ринок нафти, фінансовий ринок та інші. Найчастіше пересічному громадянину доводиться зіштовхуватися з ринком споживчих товарів. Будь-який похід до магазину означає, що ми виходимо на цей ринок.
p align="justify"> Особливе місце в економіці займає фінансовий ринок, на якому продають і купуютьспецифічний товар: гроші. Не дивуйтеся, гроші є таким же товаром, який можна купити або продати.Ціною грошей є ставка процента. Коли людина розміщує свої кошти на річному банківському депозиті під 10% річних, то це означає, що він продав гроші банку терміном на один рік за 10%.Чи можна продати гроші дорожче? Напевно, можна, для цього треба знайти менший банк, не такий надійний, який готовий платити вищу ціну за залучені фінансові ресурси. Але й ризики розміщення грошей у ненадійному банку досить великі.
Банк купує гроші для того, щоб надалі перепродати їх шляхом видачі кредиту. Видаючи підприємству кредит під 15%, банк продає гроші цьому позичальнику, заробляючи на різниці в ціні грошей при купівлі та продажу.
Фінансові ринки грають важливу роль економічному розвитку країни. За допомогою фінансового ринку кошти перетікають від тих секторів, де спостерігається їх надлишок, до тих господарюючих структур, які відчувають нестачу фінансових ресурсів. Великий економіст 20 століття Дж. Кейнс образно назвав фінансовий ринок «кровоносною системою економіки». Тільки каналами фінансового ринку тече не кров, а кошти.
Хто ж є основними постачальниками та основними споживачами коштів? На рис. 1 показано схему руху фінансових ресурсів в економіці.
Мал. 1. Рух коштів у фінансовому рынке
Найбільшим покупцем фінансових ресурсів є держава та місцеві органи влади. Доходів бюджету зазвичай не вистачає, щоб покрити всі витрати. Для покриття дефіциту бюджету держава та місцеві органи влади вдаються до запозичень на фінансовому ринку, застосовуючи різні способи залучення коштів. Найбільшим боржником на світовому фінансовому ринку є США, державний борг яких перевищує 9 трлн. доларів.
Фінансовий ринок може існувати тільки в тому випадку, якщо є дві сторони: продавці та покупці фінансових ресурсів. З одного боку, окремим структурам (підприємствам, населенню,державі) фінансовий ринок необхідний, щоб залучити фінансові ресурси для вирішення завдань, що стоять перед ними. Вони виходять ринку як покупці фінансових коштів. З іншого боку, фінансовий ринок необхідний структурам, у яких є вільні кошти та які зацікавлені в тому, щоб ці гроші працювали та приносили дохід. Ці структури виходять на фінансовий ринок як продавці фінансових ресурсів.
Фінансовий ринок складається з грошового ринку та ринку капіталів. Поділ фінансового ринку на 2 частини визначається особливим характером обороту фінансових ресурсів. На грошовому ринку звертаються кошти, що забезпечують рух короткострокових позичок (до року). Призначення ринку – обслуговування потреб підприємств у оборотному капіталі. Якщо підприємству потрібні довгострокові ресурси для реалізації інвестиційних проектів, то цих цілей існує ринок капіталів. На ринку капіталів здійснюється рух довгострокових накопичень із терміном понад 1 рік. Класичною операцією фінансового ринку є надання банком кредиту підприємству.
Фондовий ринок є частиною фінансового ринку і також складається з двох частин: грошового ринку та ринку капіталів. Принципова відмінність традиційних фінансових операцій від операцій фондового ринку полягає в тому, що на фондовому ринку рух грошей від продавця до покупця проходить через процедуру купівлі-продажу цінних паперів.
В економічній науці та практиці як синонім фондового ринку використовується термін "ринок цінних паперів". Надалі використовуватимемо обидва ці терміни як однакові поняття.
Фондовий ринок – це ринок, на якому торгують специфічним товаром – цінними паперами. Реально ці папери практично нічогоне стоять. Однак цінність цих паперів визначається активами (майном, цінностями тощо), які стоять за цими паперами.
На сучасному ринку інвестору пропонується широкий спектр напрямів, куди можна інвестувати вільні кошти. Інвестор може самостійно вибрати напрямок інвестування, наприклад, купити акції Газпрому, Ростелекому або будь-якої іншої компанії. Такий варіант інвестування називаютьпрямим інвестуванням. Чому інвестор вибрав саме ці акції, а не інші? Все визначається знанням та досвідом людини. Недосвідчений інвестор, не маючи всієї інформації про компанію, може припуститися помилки.
Побоювання припуститися помилки при самостійному інвестуванні, підштовхує інвестора звернутися до послуг фінансових інститутів. Найбільш поширеними видами фінансових інститутів, які користуються популярністю в інвесторів, є банки, пайові інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди. Варіант, при якому інвестор розміщує свої кошти у фінансовому інституті, а той виробляє інвестиції на фінансовому ринку, називають непрямим інвестуванням. Природно інвестору доводиться оплачувати послуги фінансових посередників, але він звільнив себе від тягаря прийняття самостійних рішень. Принаймні йому так здається, бо фінансового посередника теж треба вміти обирати. І тут знову потрібне самостійне рішення. Передаючи свої кошти фінансовому посереднику, інвестор сподівається, що фахівці забезпечать йому більш високу прибутковість, ніж самостійне інвестування. Проте, як буде показано далі, це завжди так. Наприклад, за підсумками 2006 року переважна більшість інвестиційних фондів принесли інвесторам дохідність нижче, ніж зріс індекс РТС. Індекс РТСхарактеризує динаміку розвитку ринку. Іншими словами: купивши на початку року акції, що входять до розрахунку індексу, і нічого з ними протягом року не роблячи, інвестор отримав би більш високу прибутковість, ніж довіривши гроші пайовому фонду.
В останні роки у світі спостерігається тенденція до скорочення банківських операцій та розширення сфери впливу цінних паперів на фінансових ринках. Компанії замість отримання кредиту в банку вважають за краще випускати цінні папери, оскільки в більшості випадків такий спосіб забезпечує більш дешеве залучення коштів. А інвестори замість розміщення коштів на банківському депозиті вкладають свої кошти у цінні папери, що дає їм більш високу прибутковість. Цей глобальний процес, що відбувається у всьому світі, отримав назву «сек'юритизація» (від англійського слова securities – цінні папери).
Структура фондового ринку та види цінних паперів
Розглянемо структуру ринку. Залежно від цього, який класифікаційний ознака виділити, можна побачити різні структурні побудови ринку.