Спадкування за законом, як вже зазначалося, є успадкування без заповіту (ab intestato>. Визначаючи коло осіб, які мають право в цьому випадку на отримання спадкового майна, законодавство як би заповнює відсутню волю спадкодавця. До спадкоємців за законом відносяться в першу чергу найближчі родичі спадкодавця, яким він, ймовірно, залишив би майно у разі складання заповіту, водночас коло спадкоємців за законом і черговість покликання їх до успадкування в різних країнах неоднакові.

1. У Франції, згідно з традицією римського права, в основу класифікації спадкоємців за законом та визначення послідовності покликання їх до спадкування покладено систему розрядів (ordres), що розділяє кровних родичів на групи залежно від їхньої передбачуваної близькості до спадкодавця. До першого розряду відносяться спадкові спадкодавці (діти, онуки і т. д.). Другий розряд утворюють батьки спадкодавця, а також його брати та сестри та їх низхідні родичі. До третього розряду включені інші висхідні спадкодавця (крім батьків), тобто дід, бабуся, прадід, прабабка і т. д. брати та сестри, дядьки, тітки тощо.

Наявність хоч одного з родичів попереднього розряду усуває від успадкування родичів всіх наступних розрядів. Усередині розряду родич ближчого ступеня спорідненості усуває від успадкування більш далеких родичів. Останнє правило застосовується, однак, з урахуванням так званого права подання, в силу якого права спадкоємця, який помер раніше спадкодавця, переходять до його низхідним. Так, онуки спадкодавця отримують по правууявлення ту частку спадщини, яка належала б їхньому батькові (тобто сину спадкодавця), якби він не помер раніше самого спадкодавця. Наслідувати по праву уявлення можуть лише прямі спадкові спадкодавця, а також низхідні його братів і сестер.

Якщо спадкодавець не має низхідних, то спадкове майно може бути розділене порівну між спадкоємцями по батьківській і материнській лініях. Така ситуація має місце в тому випадку, якщо після смерті спадкодавця живуть один з його батьків і висхідний по іншій лінії (наприклад, батько

і бабуся по материнській лінії), а також якщо до успадкування закликаються родичі третього та четвертого розрядів з різних ліній (наприклад, двоюрідні брати по батьківській та троюрідні по материнській лініях).

Усі низхідні однакової міри кревності успадковують у рівних частках. У випадках, коли спадкове майно ділиться між батьківською та материнською лініями, усередині кожної з них, що закликаються до спадкоємства, родичі також отримують рівні частки. Якщо до спадкування закликаються батьки, а також брати і сестри спадкодавця, то кожен із батьків (навіть якщо іншого немає в живих) має право на чверть майна, решта ділиться порівну між братами та сестрами.

Спадкові права чоловіка, що пережив, як уже зазначалося, були дещо розширені. Не будучи включений формально до жодного з розрядів, він тим не менше йде. попереду спадкоємців четвертого розряду, усуваючи їхню відмінність від успадкування і набуваючи майно на повну власність. Якщо є спадкоємці більш високого розряду лише в одній з ліній (батьківської або материнської), то чоловік, який пережив, набуває права власності на половину майна. В інших випадках він отримує лише узуфрукт на частину майна (начверть - за наявності спадкоємців першого розряду, на половину - у всіх інших випадках). При цьому спадкоємці можуть вимагати перетворення узуфрукта на довічну ренту.

2. У ФРН та Швейцарії для визначення черговості покликання до успадкування згідно із законом використовується система «парантелл». Парантеллою називається група кревних родичів, утворена спільним предком та його низхідними. Перша парантелла включає самого спадкодавця та його низхідних, друга - батьків спадкодавця та їх низхідних, третя - діда і бабу (по батьківській і материнській лініях) та їх низхідних, четверта - прадідів і прабабок та їх низхідних і т. д. Родичі закликаються до за парантелами. Спадкоємцями першої черги є таким чином низхідні спадкодавця;

спадкоємцями другої черги - що входять у другу парантелу і т. д. Наявність родичів у попередній парантеллі усуває від спадкування всі наступні парантелли.

Усередині першої парантелли майно ділиться порівну між дітьми спадкодавця. Інші низхідні успадковують по праву уявлення, як і Франції. Усередині другої парантелли майно ділиться порівну між батьками спадкодавця; якщо одного з них немає в живих, то його частка переходить до низхідних по праву уявлення, а за їх відсутності - до батька, що залишився в живих. Усередині третьої та наступних парантел діють аналогічні принципи: висхідні мають перевагу перед низхідними і усувають їх від наслідування;

майно ділиться порівну між батьківською та материнською лі-

нями; за відсутності родичів на одній лінії все майно розподіляється всередині інший; низхідні успадковують по праву уявлення.

Законодавство ФРН не обмежує кількість парантел, що закликаються доуспадкування, внаслідок чого спадкоємцями за законом можуть стати найдальші родичі. На відміну від цього, у Швейцарії коло спадкоємців за законом обмежене першими трьома парантелами. Родичі, що входять до складу четвертої парантелли (прадіди, прабабки та їх низхідні), отримують лише узуфрукт на майно спадкодавця (ст. 460 ШГК). Право власності на майно у разі переходить до держави.

Чоловік, що пережив, користується у ФРН і Швейцарії значно ширшими спадковими правами, ніж у Франції. Не будучи включений в жодну з парантел, він тим не менш закликається до успадкування поряд з родичами, що входять до складу перших трьох парантел, усуваючи від успадкування всіх інших (а в ФРН - також низхідних діда і бабки). Якщо чоловік, що пережив, закликається до успадкування разом з першою парантелою, то він має право на чверть майна; з другою парантелою - на половину у ФРН і на чверть у Швейцарії;

з третьою парантелою – на половину майна. У Швейцарії чоловік, який пережив, може вибрати між правом власності на зазначену частину майна і узуфруктом на майно у більшому розмірі. Узуфрукт може бути перетворений на довічну ренту.

3. В Англії, на відміну від країн континентальної Європи, привілейоване становище серед спадкоємців за законом займає чоловік, що пережив. Розмір його частки у спадковому майні залежить від того, чи залишив спадкодавець низхідних, батьків, братів і сестер (та їх низхідних).

За наявності низхідних чоловік, який пережив, має право на отримання фіксованої грошової суми, встановлення розміру якої віднесено до компетенції лорда-канцлера. Крім того, він отримує довічне користування половину іншого майна спадкодавця, вільного від боргів.Інша половина майна переходить до спадних спадкодавця — дітей або онуків (за правом подання). Якщо низхідні є неповнолітніми, то призначена їм частка майна утворює довірчу власність з урахуванням закону (statutory trust), у своїй вони стають бенефициантами.

Якщо в спадкодавця немає низхідних, але залишилися батьки чи брати і сестри, то чоловік, який пережив, має право на отримання фіксованої грошової суми в більшому розмірі. Крім того, він отримує право власності на половину решти спадкового майна, вільного від боргів. Інша половина майна переходить у цьому випадку до батьків на праві власності, а якщо їх немає в живих — до братів та сестер спадкодавця на засадах довірчої власності.

В обох розглянутих випадках чоловіку, що пережив, також належить виключне право на предмети домашнього побуту (personal chattels).

Якщо у спадкодавця немає нікого з вищезгаданих родичів, то все майно переходить до чоловіка, що пережив.

За відсутності чоловіка, що пережив, англійське законодавство встановлює наступну черговість покликання до успадкування: 1) низхідні; 2) батьки; 3) повнорідні брати та сестри; 4) неповнорідні брати та сестри; 5) діди та бабки;

6) повнорідні дядьки та тітки; 7) неповнорідні дядьки та тітки. Повнолітні низхідні та батьки спадкодавця отримують майно у власність, решта — на засадах довірчої власності.

4. У більшості штатів США, так само як і в Англії, чоловіку, що пережив, віддається перевага перед іншими спадкоємцями за законом. Так, за законодавством штату Нью-Йорк чоловік, який пережив, має право на отримання 2 тис. дол. або рівноцінного персонального майна, а такожтретини майна, що залишилося (за наявності двох або більше дітей або їх низхідних). Частка чоловіка, що пережив, зростає до половини майна, якщо у спадкодавця є тільки одна дитина або її низхідні. Якщо у спадкодавця немає низхідних, але живі батьки, то чоловік, що пережив, отримує 25 тис. дол. і половину майна, що залишилося. За відсутності спадних і батьків спадкодавця до чоловіка, що пережив, переходить все майно.

У багатьох штатах, так само як і в штаті Нью-Йорк, частка чоловіка, що пережив, у майні спадкодавця коливається від половини до третини в залежності від наявності низхідних або їх кількості (Айова, Каліфорнія, Мен, Огайо та ін.). Причому в ряді штатів крім отримання частки майна спадкодавця чоловік, який пережив, має право на отримання фіксованої грошової суми, яка може досягати досить значних розмірів (наприклад, в Айові — 25 тис. дол. за відсутності низхідних, у Південній Дакоті — 100 тис. дол. аналогічної ситуації).

За відсутності чоловіка, що пережив, все майно спадкодавця переходить до інших спадкоємців за законом, в першу чергу низхідним, а за їх відсутності - до батьків, іншим висхідним і бічним родичам (з певними відмінностями в регламентації порядку покликання до спадкоємства і розміру спадкових часток за законом ). Коло спадкоємців згідно із законом, за деякими винятками (у штатах Канзас, Вайомінг), не обмежується будь-яким ступенем спорідненості.

5. Законодавством всіх країн, що вивчаються, передбачається, що за відсутності спадкоємців, а також у разі їх відмови від спадщини майно спадкодавця переходить до держави.

За законодавством ФРН і Швейцарії держава розглядається в цьому випадку як спадкоємець за законом і придба-

тане внаслідок цього як права, а й обов'язки спадкодавця (§ 1936 ГГУ; ст. 466 ШГК). У Франції, Англії та США майно спадкодавця, який не залишив спадкоємців, розглядається як виморочне і переходить до держави без будь-якого обтяження, як будь-яке інше безгоспне майно (див., наприклад, ст. 539 і 768 ФГК; титул 78 Єдиного закону про розпорядження незатребуваним майном США).