Публічне виступ – це спілкування з аудиторією. У публічному виступі — будь то доповідь, лекція чи повідомлення, пов'язане з передачею інформації більш менш широкої аудиторії та ін. — перед виступаючим завжди стоїть завдання викласти свій матеріал таким чином, щоб викликати інтерес у слухачів, полегшити їм розуміння інформації, що повідомляється, і сприяти кращому її запам'ятовування. Для цього потрібно дотриматись ряду принципів інформування. Є низка умов, які впливають успішність публічного виступу. Про них і йтиметься далі.
У публічному виступі — будь то доповідь, лекція чи повідомлення, пов'язане з передачею інформації більш менш широкої аудиторії та ін. — перед виступаючим завжди стоїть завдання викласти свій матеріал таким чином, щоб викликати інтерес у слухачів, полегшити їм розуміння інформації, що повідомляється, і сприяти кращому її запам'ятовування. Для цього потрібно дотриматись ряду принципів інформування.
- Довіра. Аудиторія охоче слухатиме оратора, якщо він викликає у неї симпатію та довіру. Для отримання кредиту довіри оратору необхідні знання (досвід), достовірність інформації та особливі особисті якості.
- Інтелектуальна стимуляція. Аудиторія схильна прислухатися до інтелектуально стимулюючої інформації. Такою вона буде, якщо вона нова для слухачів і відповідає їхнім потребам у знаннях.
- Креативність, тобто здатність людини генерувати нові та оригінальні ідеї та точки зору. Аудиторія більш здатна сприймати, розуміти та запам'ятовувати інформацію, під час викладу якої використовується творчий підхід.
- Актуальність. Аудиторія охоче сприймає та запам'ятовує інформацію, яка здається їй актуальною. З погляду сприйняття інформації більшість людейподібні не до губок, що вбирають усе, що вони бачать і чують, а фільтрам, які пропускають через себе тільки ту інформацію, яку вважають актуальною. Актуальність - це суб'єктивна цінність, що приписується слухачами інформації, що відповідає їх потребам та інтересам. Особливо важливо наголосити на актуальності теми на початку повідомлення, у вступній частині, щоб люди зрозуміли, для чого їм потрібно слухати оратора.
- Розміщення акцентів. Аудиторія найлегше сприймає та запам'ятовує ту інформацію, що виділяється доповідачем. Люди пам'ятають лише невелику частину почутого, тому важливо виділити частину повідомлення, яку слухачам необхідно запам'ятати. Для цього оратор повинен заздалегідь визначити пріоритетність інформації та продумати способи її пред'явлення: у вигляді наочних матеріалів, повторення ключових слів та ідей, використовуючи логічні переходи («Отже, ми з'ясували, що…», «Отже, ми розглянули….»), використовуючи гумор (кумедні історії) виділення ключових думок.
До методів інформування слухачів у процесі публічного виступу належать оповідання, опис, використання визначень, пояснення, роз'яснення.
1. Оповідання. Оповіданнями називаються розповіді чи історії, побудовані навколо якоїсь центральної думки і закінчуються розв'язкою, яка і надає всій розповіді сенсу та інтересу. Основна мета оповідання — піднести закладений у ньому сенс настільки яскраво, щоб слухач запам'ятав його завдяки формі викладу. Це досягається наступними прийомами:
- оповідання має містити уточнюючі деталі (подробиці), щоб посилити враження, що виробляється оповіданням;
- протягом всього оповідання слід підтримувати атмосферу очікування, інтриги; для цього кульмінація розповідівідкладається на кінець; слухачі будуть уважними, тому що їм буде цікаво, чи правильно вони прогнозували під час оповідання про розвиток подій;
- по можливості в розповідь слід включати діалоги.
2. Опис - це розповідь про те, що собою являє даний об'єкт. При описі важливим є вміння помітити характерні деталі предмета і яскраво їх передати. Для багатьох людей опис виявляється складним завданням, оскільки вони не звикли використовувати розгорнуті образні описи у повсякденному житті.
3. Визначення – це пояснення значення слів. Вміння давати визначення є одним із основних показників ефективної комунікації, допомагаючи аудиторії зрозуміти та співвіднести між собою ключові поняття мови. Використовуються як короткі, і розгорнуті определения.
5. Роз'яснення. Це специфічний вид пояснення, метою якого є забезпечити розуміння певної ідеї, глибшого розкриття якої потрібно звернення до зовнішнім джерелам.
Вам, мабуть, доводилося виступати з повідомленнями, виступами, доповідями, тобто говорити. Іноді вони проходили успішно, іноді не має значення. Від чого це залежало? Є низка умов, які впливають успішність публічного виступу. Про них і йтиметься далі.
Публічне виступ – це спілкування з аудиторією. Тому перед виступом потрібно зібрати відомості про тих, перед ким виступатиме. Одна справа - виступати з науковою доповіддю перед колегами, тобто підготовленою аудиторією, інша справа - перед учнями, тобто непідготовленою для розуміння наукових термінів аудиторією. Оцінка аудиторії включає:
- збирання основних демографічних показників слухачів;
- визначення рівня зацікавленості, знань таустановок по відношенню до оратора та обраної ним теми.
Результати цієї оцінки допоможуть виступаючому відібрати відповідні приклади, організувати та подати свою промову у формі, зручній для слухачів.
Облік обстановки виступу
Оцінка того місця (обстановки), де виступатиме, підкаже, як краще впоратися з очікуваннями слухачів і яку вибрати манеру вимови. Така оцінка включає такі пункти.
Вербальна та візуальна адаптація
Для успішного виступу необхідно встановити контакт та порозуміння з аудиторією, тобто адаптуватися до неї. Адаптація до аудиторії включає:
- досягнення порозуміння;
- залучення та підтримання інтересу аудиторії;
- пристосування до рівня розуміння аудиторії;
- зміцнення або зміна ставлення аудиторії до вас чи предмета вашої мови;
- адаптацію до установок (думок) аудиторії.
2. Залучення та підтримання інтересу аудиторії. Це завдання вирішується шляхом використання чотирьох принципів: своєчасності, близькості, серйозності та жвавості.
- Своєчасність. Слухачів швидше зацікавить інформація, яку вони зможуть використати негайно або принаймні найближчим часом.
- Близькість. Слухачів більше цікавитиме інформація, яка близька їм, яка зачіпає їхній особистий простір, важливі для них речі, проблеми, пов'язані з сім'єю, роботою, навчанням тощо, залежно від профілю аудиторії.
- Серйозність. Слід вказати на важливість матеріалу, що викладається, його зв'язок з фізичними, економічними та психологічними наслідками. Наприклад, викладач може зазначити, що цей матеріал обов'язково буде у квитках на іспиті. Або що знання цієїінформації може стати в нагоді при прийомі на роботу, при конкурсі на вакантну посаду тощо.
- Живість. При ослабленні уваги слухачів необхідно використовувати цікаві історії, анекдоти, пов'язані з темою повідомлення. Однак важливо при цьому не захоплюватися їх використанням, інакше увага слухачів розсіється від обговорення. Взагалі слід зазначити, що живе, образне, емоційне мовлення сприймається слухачами набагато краще, ніж розмірене, суворо логічне, монотонне мовлення, яке швидко присипляє слухачів.
Оратору, який готується до виступу, треба засвоїти майбутню промову, а чи не запам'ятати її. Запам'ятовування мови передбачає її багаторазове повторення, поки текст не запам'ятовується слово в слово. Засвоєння мови передбачає розуміння ідей, які у ній, і навіть можливість іншого словесної формулювання ідей.
3. Адаптація до рівня розуміння аудиторії. Важливо, щоб подана слухачам інформація була доступна їхньому розумінню. У цьому краще помилитися у бік недооцінки знань аудиторії, ніж у бік переоцінки. Правда, може виявитися, що частина слухачів володіють необхідними знаннями для розуміння вашого повідомлення, і при орієнтації на необізнаних може виникнути ситуація, ніби ви ображаєте тих, хто знає підозру в їхньому невігластві. Щоб уникнути двоїстості своєї позиції, рекомендується спочатку зробити огляд основних (базових) положень у формі нагадування слухачам про те, що вони вже знають: «Як ви пам'ятаєте…», «Як ми знаємо…» тощо. У цьому випадку і вівці будуть цілі, і вовки будуть ситі.
Навіть якщо слухачі мають необхідні базові знання, все одно потрібно подумати над способом подання нової інформації, який сприятиме її розумінню, використовуючи для цього визначення, описи, порівняннята наведення прикладів.
4. Формування позитивного ставлення аудиторії себе як оратору. Як цього досягти? Потрібно добре підготуватися до виступу, оскільки аудиторія завжди інстинктивно відчуває, коли оратор «ковзає по поверхні», не має глибини опрацювання питання, що викладається. Слід показати аудиторії наявність допоміжного та підкріплюючого матеріалів: багатьох хороших прикладів, ілюстрацій та відповідних випадків з особистого досвіду. Позитивно впливає і розповідь про особисту участь доповідача про те, про що він говорить. Це створить у слухачів враження про практичне розуміння оратором проблеми, що викладається.
Довіра слухачів викличе етичну поведінку оратора. В основі етичної переконливої мови лежать чотири правила:
Крім того, успіх виступу залежатиме від частоти візуального контакту оратора з аудиторією. Чим частіше оратор дивиться на аудиторію, тим більше кваліфікованим, обізнаним та досвідченим, а також чеснішим та дружелюбнішим його вважають.
Що дає підтримку постійного зорового контакту з аудиторією:
- Аудиторія зосереджує увагу на промови.
- Зростає довіра аудиторії до промовця. Зоровий контакт сприймається як ознака щирості. Ораторів, які не здатні зберігати зоровий контакт зі слухачами, майже завжди сприймають як невпевнених у собі, а нерідко як нещирих чи нечесних.
- Оратор бачить, як аудиторія реагує з його мова. Спостерігаючи за поведінкою аудиторії, оратор може визначити, що слід змінити у його доповіді.
Оратору потрібно створити в аудиторії хорошу думку себе як особистості. Цьому сприятимуть відповідний аудиторії одяг, посмішка та доброзичливий тон голосу. Важливо стежити за обличчям. Слухачі негативнореагують на кам'яний вираз обличчя, постійні гримаси та сердиті погляди. Поза оратора також має значення. Пряма постава та розправлені плечі під час виступу говорять аудиторії про врівноваженість оратора. Супутні оратори можуть справляти несприятливе враження: здаватися не надто впевненими у собі чи безтурботними. Необхідно уникати розгойдування, переступання з ноги на ногу або ходіння з одного кінця приміщення до іншого. На початку промови потрібно стояти прямо на обох ногах. Негативно впливають на увагу слухачів чухання носа та рук, знімання та надягання окулярів.
5. Адаптація до установок (думок) аудиторії. Оратору важливо представляти установку слухачів з його повідомлення: позитивна вона, негативна чи нейтральна. У разі негативного ставлення слід показати, чому ця тема важлива для слухачів.
Якщо аудиторія має позитивну установку те що, що говоритиме оратор, йому потрібно поставити собі за мету зміцнити цю установку і запропонувати чітку і конкретну програму дій, навколо якої слухачі можуть згуртуватися.
За відсутності у слухачів певної думки метою оратора стає сформувати її чи переконати їх діяти. Якщо аудиторія не має жодної думки, тому що вона не поінформована, оратор, перш ніж формувати в неї певну думку, має дати достатньо інформації, яка допоможе слухачам зрозуміти суть справи. Нейтральна аудиторія здатна розмірковувати об'єктивно і сприймати розумні аргументи. Тому стратегія оратора повинна включати уявлення найкращих із можливих аргументів та підкріплення їх найкращою інформацією, що є у нього.
Якщо слухачі не мають жодної думки, тому що обговорюване питання їм байдуже, зусилля оратора мають бутиспрямовані на те, щоб зрушити їх із цієї позиції. Для цього треба частіше використовувати матеріал, звернений до потреб слухачів.
Якщо слухачі стоять на позиції помірної незгоди з пропозицією оратора, то він може цілком прямо наводити їм свої аргументи, сподіваючись, що їхня вагомість змусить аудиторію перейти на його бік. Інша частина стратегії оратора повинна полягати в тому, щоб послабити встановлення слухачів і при цьому не викликати їхньої ворожості. Для цього треба викладати матеріал об'єктивно і представляти справу досить ясно, щоб злегка незгодні з оратором люди захотіли обміркувати його пропозицію, а цілком незгодні хоча б зрозуміли його думку.
За вороже настроєної аудиторії чекати повного перевороту в установках слухачів не доводиться. Тому краще розпочати тему здалеку або виступити зі скромною пропозицією, яка закликає лише трохи змінити позицію слухачів. Це може принаймні змусити слухачів замислитися над тим, що повідомлення оратора може мати якусь цінність. Пізніше, коли ідея вже «пустить коріння», промовець може запропонувати аудиторії просунутися ще далі.
Євген Пaвлович Ільїн, доктор психологічних наук, професор українського державного університету ім. А.І. Герцена, заслужений діяч науки РФ